Чи можлива судова реформа без довіри до процесу очищення суддівського апарату?

П'ятниця, Березень 30, 2018 - 11:30

Чи є легітимними результати кваліфікаційного оцінювання суддів, якщо Громадська рада доброчесності (ГРД) вийшла з цього процесу? Чи може Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) регламентувати роботу громадськості? Чи можна вважати, що судова реформа відбувається, якщо досі жоден суддя не притягнутий до відповідальності?

Верховний суд України 29 березня розпочав розгляд позову співкоординатора Громадської ради доброчесності (ГРД) Віталія Титича до Вищої кваліфікаційної комісія суддів України (ВККС) про незаконність змін регламентування роботи цього громадського органу.

Це стало наступним – після виходу ГРД із процесу оцінювання суддів – етапом протистояння між громадськістю та судовою системою, що наростало у перебігу реалізації затвердженої президентом України у травні 2015 року Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки.

Спікоординаторка Громадської ради доброчесності Галина Чижикпояснює: «ВККС встановила вимогу, що висновок ГРД має супроводжуватися посиланнями на «надійні й достовірні джерела». А, як показав аналіз рішень ВККС щодо висновків ГРД про кандидатів до Верховного суду, то такими джерелами ВККС вважає лише рішення державних органів, зокрема рішення судів, НАЗК, ВРП, ДФС.

«Патовість ситуації в тому, що якби всі названі органи працювали належно й ефективно, то потреби у Громадській раді доброчесності чи переатестації усіх суддів не було б узагалі», – написала Галина Чижик у своєму блозі.

Тобто, щоб суддя «не пройшов» кваліфікаційну комісію, треба, щоб уже було рішення суду, що дасть можливість зробити висновок, що суддя недоброчесний. Але досі, як не раз зазначали представники Громадської ради доброчесності, немає жодного обвинувального висновку щодо «суддів Майдану», які виносили завідомо неправомірні висновки».

Окрім цього ВККС внесла й інші зміни в регламент роботи Громадської ради доброчесності, законність яких тепер має визначити Верховний суд.

До того ж, обсяг і терміни роботи, яку мала виконати громадськість, унеможливлювали ретельну перевірку. Громадська рада доброчесності за кілька місяців мала перевірити 5200 суддів, знайти докази недоброчесності й, «за наявності відповідних підстав», зробити подання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Для порівняння, під час конкурсу Верховного суду України ГРД разом із ВККС майже рік перевіряли 320 кандидатів у судді і заявляли, що працюють на межі своїх можливостей.

Джерело