Про визнання протиправною відмови у видачі ліцензії на соціальні послуги

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ  

ПОСТАНОВА Іменем України 
14.05.10 Справа №2а-35/10/2770 

Окружнийадміністративний суд міста Севастополя в складі: судді Кравченко М.М., при секретарі Строміло А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу 

За адміністративним позовом: Севастопольської міської громадської організації «Радуга» (99059, АДРЕСА_1) до Севастопольської міської державної адміністрації ( 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2 ) третя особа – ОСОБА_1 управління юстиції в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. 4-та бастіонна, 3) 
про оскарження дій та рішень, стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 20 500, 00 грн. та зобов’язання вчинити певні дії 

Представники сторін: Представник позивача ОСОБА_2 довіреність № б/н від 18.01.10 паспорт серії АР 090720, виданий Гагарінським РВ УМВС України, 24.07.98р. Севастопольська міська громадянська організація "Радуга"; Представник відповідача ОСОБА_1 довіреність № 6303/24/2-09 від 30.10.09 
посвідчення № 25 від 17.11.08р. Севастопольська Міська Державна Адміністрація ; Представник третьої особи не з"явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі ОСОБА_1 Управління Юстиції України в м. Севастополі; представник позивача ОСОБА_3 довіреність № б/н від 03.03.10 паспорт серії АР 433567, виданий Ленінським РВУМВСУ в м. Севастополі, 07.04.09р. Севастопольська міська громадянська організація "Радуга" ; 
 

Суть спору: 
Севастопольська міська громадська організація "Радуга" (далі –Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації (далі –Відповідач) про визнання факту порушення рішенням про відмову у видачі ліцензії та діями щодо недотримання строків розгляду заяв суб’єктами владних повноважень Севастопольської міської державної адміністрації вимог закону і прав позивача; визнання суб’єктів владних повноважень Севастопольської міської державної адміністрації винними у спричиненні позивачеві матеріальної та моральної шкоди та стягнення з відповідача на користь позивача 20500,00 грн., з яких: 20000,00 грн. –моральна шкода, 500,00 грн. –матеріальна. Постановою Господарського суду м. Севастополя по справі № 5020-11/383-3/281 від 25.12.2008 в частині позовних вимог про визнання Севастопольської міської державної адміністрації винною в спричиненні матеріальної і моральної шкоди та стягнення матеріальної і моральної шкоди в розмірі 20500,00 грн. провадження у справі закрито, в решті позовних вимог в адміністративному позові відмовлене. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду м. Севастополя від 12.03.2009 постанова Господарського суду м. Севастополя по справі № 5020-11/383-3/281 від 25.12.2008 залишена без змін, аапеляційна скарга позивача залишена без задоволення. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2009 р. касаційна скарга позивача задоволена, Постанова Господарського суду м. Севастополя по справі № 502011/383-3/281 від 25.12.2008 та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду м. Севастополя від 12.03.2009 скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд доОкружногоадміністративного суду м. Севастополя. 13.01.2010 відкрито провадження в адміністративній справі, призначене попереднє судове засідання. 28.01.2010 підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду. 04.03.2010 позивачем змінені позовні вимоги, позивач просить суд визнати факт протиправності бездіяльності СМДА із забезпечення виконання законодавства в сфері ліцензування і в організації процесу видачі ліцензій на здійснення професійної діяльності в сфері надання соціальних послуг в м. Севастополі, визнати протиправним дії СМДА при розгляді заяв Севастопольської міської громадської організації «Радуга» про видачу ліцензії на соціальні послуги від 10.06.2008 та 09.09.2008, визнати протиправними рішення СМДА про відмову позивачу в видачі ліцензії на соціальні послуги на підставі п.п.1-4, що викладена у листі від 01.09.2008 № 5699/41/1-08/5484 та підтвердженої у листі № 8414/45/108/5875 від 19.09.2008 та скасувати вказане рішення як таке, що порушує вимоги діючого законодавства та права позивача, визнати СМДА винною в заподіянні матеріальної та моральної шкоди та стягнути з відповідача та користь позивача 20 500 грн., стягнути з відповідача судові витрати. 04.03.2010, 25.03.2010 та 22.04.2010 у судових засіданнях оголошена перерва. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов з підстав, що у ньому наведені, відповідач не згоден з позовом, надав суду письмові заперечення. Третя особа надала суду листа про розгляд справи без її участі. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд 
 

 Встановив :
10.01.2003 Севастопольським міським управлінням юстиції зареєстрована місцева громадська організація –Севастопольська міська громадська організація "Радуга". Основною метою організації, відповідно до її статуту, зареєстрованого 27.06.2008 (зі змінами), є сприяння захисту навколишнього середовища, розвитку здоров'я населення та екологічної освіти як необхідним умовам розвитку м. Севастополя (п.2.1. Статуту). Відповідно до пункту 2.2.5 Статуту надання соціальних послуг є одним з основних завдань організації. 10.06.2008 Севастопольська міська громадська організація "Радуга" (далі –позивач, Організація) звернулась до Севастопольської міської державної адміністрації (далі – відповідач, Адміністрація) із заявою про видачу ліцензії на соціальні послуги (т.1, а.с.59¬61). У відповіді на зазначене звернення від 01.09.2008 № 5699/41/1-08/5484 Севастопольська міська державна адміністрація повідомила про відмову у видачі ліцензії, посилаючись, зокрема, на те, що у документах Севастопольської міської громадської організації "Радуга" відсутні відомості про створення, згідно зі статтею 24 Закону України "Про об'єднання громадян", госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством для виконання господарської діяльності (т.1, а.с.65-66). Зазначене стало підставою для звернення позивача в суд із даним адміністративним позовом. 09.09.2008 Організація повторно звернулась до Адміністрації із аналогічною заявою про видачу ліцензії на соціальні послуги (т.2, а.с.13-16). Втім, відповідач знову-таки відмовив позивачеві у видачі ліцензії на соціальні послуги, що вбачається зі змісту листа № 8414/45/1-08/5875 від 19.09.2008 (т.2, а.с.24). 
Суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання відповідача винним у спричиненні позивачеві матеріальної та моральної шкоди і стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, підлягає закриттю з наступнихпідстав. Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чибездіяльності. Отже, визнання відповідача винним у спричиненні позивачеві матеріальної та моральної шкоди і стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 20500,00 грн. не належить до компетенції адміністративного суду, а має вирішуватися залежно від суб’єктного складу або в порядку цивільного, або в порядку господарського судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи зазначене, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про визнання відповідача винним у спричиненні позивачеві матеріальної та моральної шкоди і стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 500,00 грн. та моральноїшкоди врозмірі 20000,00 грн. Решта позовних вимог підлягає задоволенню з огляду на таке. Законом України від 15.12.2009 р. N 1759-VI із Закону України «Про соціальні послуги»виключена стаття 8, згідно якої недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії. Одночасно з чим, вказаним законом виключений п.68 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видівгосподарської діяльності". Отже, хоча з 15.12.2009 послуги із надання соціальних послуг ліцензуванню не підлягають, суд зазначає, що, оскільки спірні правовідносини позивача та відповідача з незаконних, на думку позивача, дій відповідача виникли до набрання чинності Законом України від 15.12.2009 р. N 1759-VI, а після 15.12.2009 позивач до відповідача з тих же самих питань не звертався, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення діючого законодавства, що діяли до 15.12.2009, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 р. N 1759-VI. Професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягала ліцензуванню відповідно до п.68 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та статті 16 Закону України "Про соціальні послуги" (обидва Закону в редакції до 15.12.2009 р.) У розумінні Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" суб'єктом господарювання є зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової, форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, а також фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності (стаття 1). Отже, провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", може будь-яка юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми 
власності, зареєстрована в установленому законодавством порядку, а також фізична особа - суб'єктпідприємницької діяльності. Закон України "Про соціальні послуги" у даному випадку є спеціальним Законом, що визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Згідно зі статтею 1 цього Закону суб'єктами, що надають соціальні послуги, є державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі -державні та комунальні суб'єкти), юридичні особи, створені відповідно до законодавства; які не мають на меті отримання прибутку (далі -недержавні суб'єкти), фізичні особи. Отже, Законом України "Про соціальні послуги" визначено коло суб'єктів, які можуть надавати соціальні послуги. Разом з цим, статтею 8 зазначеного Закону (в редакції до 15.12.2009) булі встановлені додаткові вимоги стосовно порядку надання соціальних послуг недержавними суб'єктами. А саме, передбачено, що недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії. Сфера надання соціальних послуг складається з державного та недержавного секторів. Зокрема, до недержавного сектору відносяться громадські, благодійні, релігійні організації та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг (стаття 12 вказаного Закону). Таким чином, оскільки вказаний Закон прямо уповноважує недержавних суб'єктів, до яких відносить, зокрема, громадські організації, надавати соціальні послуги на підставі ліцензії (до 15.12.2009 р.), чинна редакція Закону України "Про об'єднання громадян" не перешкоджає здійсненню в установленому порядку професійної діяльності з надання соціальнихпослуг. З огляду на зазначені норми, враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, у зв’язку з чим, керуючись статтями 2, 7, 71, 94, п. 1 ч. 1 ст. 157, статтями 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
 
ПОСТАНОВИВ: 
 
1. Адміністративний позов задовольнити частково.

 2. В частині позовних вимог про визнання Севастопольської міської державної адміністрації винною в спричиненні матеріальної і моральної шкоди та стягнення матеріальної і моральної шкоди в розмірі 20500,00 грн. провадження у справі закрити.

 3. Визнати факт протиправності бездіяльності СМДА із забезпечення виконання законодавства в сфері ліцензування і в організації процесу видачі ліцензій на здійснення професійної діяльності всфері надання соціальних послуг в м. Севастополі. 

4. Визнати протиправним дії СМДА при розгляді заяв Севастопольської міської громадської організації «Радуга» про видачу ліцензії на соціальні послуги від 10.06.2008 та 09.09.2008. 

5. Визнати протиправними рішення СМДА про відмову позивачу в видачі ліцензії на соціальні послуги на підставі п.п.1-4, що викладена у листі від 01.09.2008 № 5699/41/1-08/5484 та підтвердженої у листі № 8414/45/108/5875 від 19.09.2008 та скасувати вказане рішення як таке, що порушує вимоги діючого законодавства та права позивача. 

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України. 
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. 

Постанова складена та підписана в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 18.05.2010 
Суддя М.М.Кравченко