Чи потрібно підтверджувати законність договору?

Чи потрібно підтверджувати законність договору купівлі-продажу будинку через суд, якщо він зареєстрований на Товарній біржі?

Згідно зі статтею 15 Закону України від 10.12.1991 «Про товарну біржу» (зі змінами та доповненнями) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Як зазначено у статті 227 Цивільного кодексу Української РСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 Кодексу УРСР).
Окрім того, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.07.1978 № 3 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 № 13 та від 25.05.1998 № 15) роз'яснив, з яких підстав угода може бути визнана недійсною судом.
Відповідно до пункту 4 цієї постанови, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.
Таким чином, з 25.05.1998 суди при вирішенні питань щодо чинності угод відносно нерухомого майна зареєстрованих на біржі, керувалися вимогами Цивільного кодексу Української РСР та зазначеним вище положенням.
За змістом статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (у редакції Закону України № 2275-VI від 20.05.2010) житловий будинок (як предмет визначений індивідуальними ознаками) не може бути предметом біржової торгівлі.
Що стосується договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що укладалися з 01.01.2004, то згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 220 цього Кодексу передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Як вбачається з вищевикладеного, для вирішення питання по суті, набувач житлового будинку, який придбав нерухомість шляхом реєстрації договору на біржі, має звернутися до суду.

</