Словник ключових термінів

 
Абсолютні права — права, якими суб'єкти користуються на свій розсуд, а суб'єкти влади повинні не перешкоджати, створювати всі умови для їх реалізації, захищати їх. 

Адміністративна відповідальність — накладення на порушників загальнообов'язкових правил, що діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, які для цих осіб стають обтяжуючими наслідками матеріального чи морального характеру. 

Адміністративна відповідальність посадових осіб — відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до службових обов'язків посадових осіб. 

Адміністративна деліктоздатність — здатність особи нести адміністративну відповідальність за свої вчинки.

Адміністративна дієздатність — здатність суб'єкта своїми діями реалізувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері державного управління. 

Адміністративна правоздатність — здатність суб'єкта мати права та обов'язки у сфері державного управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта: якщо йдеться про фізичну особу, — то з моменту народження громадянина; якщо про юридичну — з моменту державної реєстрації підприємства, установи, організації. 

Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення, вчинене з необережності, — визнається таким, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Адміністративне правопорушення, вчинене умисно, — визнається таким, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. 

Адміністративне стягнення — міра відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. 

Адміністративне судочинство — діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Адміністративний договір — дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди. 

Адміністративний нагляд — вид державної управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними органами державної виконавчої влади щодо організаційно не підпорядкованих підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян з приводу виконання ними вимог чинного законодавства з використанням заходів адміністративного примусу. 

Адміністративний позов — звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. 

Адміністративний процес — правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства.

Адміністративний суд — суд загальної юрисдикції, до компетенції якого Кодексом адміністративного судочинства України віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. 

Адміністративні правовідносини — суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління і врегульовані нормами адміністративного права.

Адміністративно-процесуальна норма — встановлене або санкціоноване державою обов'язкове правило, що регламентує порядок вирішення індивідуальних адміністративних справ, видання правових актів управління, а також інший порядок реалізації матеріальних норм адміністративного права. 

Адміністративно-процесуальні правовідносини — врегульовані правом суспільні відносини, які складаються з приводу розв'язання індивідуальних справ у сфері державного управління, а також видання правових актів управління органами виконавчої влади, а в передбачених законом випадках іншими органами. 

Виконання — активні дії, відносини суб'єктів щодо виконання приписів, передбачених адміністративно-правовою нормою, що здійснюються незалежно (а інколи і всупереч) від їх власного бажання.

Використання — форма здійснення владних повноважень, яка полягає в активній поведінці учасників сфери державного управління щодо реалізації своїх суб'єктивних прав, передбачених правовою нормою, за їх власним бажанням. 

Відносні права — права, реалізація яких опосередковується волею суб'єкта влади, актом застосування права, наприклад наказом про зарахування на посаду, ліцензією на здійснення діяльності. 

Відповідач — суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Державна служба в Україні — професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів, щодо практичного виконання завдань і функцій держави.

Державне управління — вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого, впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають визначеного чинним законодавством використання повноважень виконавчої влади. 

Дисциплінарна відповідальність — відповідальність за порушення трудової дисципліни і службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і в бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень несуть відповідальність у дисциплінарному порядку і за провини, що ганьблять їх як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці та ін.).

Докази у справі про адміністративне правопорушення — будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 

Дотримання — пасивна поведінка суб'єктів (незалежно від бажання цих суб'єктів) щодо виконання норм та правил. 

Експерт — особа, яка має необхідні знання та якій у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства, доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі. 

Застосування — організаційно-правова діяльність компетентних державних органів, уповноважених на це громадських об'єднань або їх посадових осіб. Полягає у встановленні піднормативних формально-обов'язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб'єктів з метою створення умов, необхідних для реалізації ними певних норм. Застосування, на відміну від використання, виконання, дотримання, є державно-владною діяльністю, яка не може бути пов'язана з бажанням (чи небажанням) уповноваженого суб'єкта, а має здійснюватися з появою певних умов, обставин. 

Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Письмове провадження — розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Письмові докази — документи (у тому числі електронні), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Позивач — особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Показання свідка — повідомлення про відомі свідку обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи також повинні бути допитані. 

Попередження — захід адміністративного стягнення, що виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом. 

Посада — визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадові особи — керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. 

Постанова — письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому розглядається вимоги адміністративного позову. 

Потерпілий — особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Представник — фізична особа, яка відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на підставі договору або закону.

 Провадження у справах про адміністративні правопорушення — ряд послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а в деяких випадках — інших суб'єктів, що відповідно до норм адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на залучення правопорушників до відповідальності та забезпечення виконання винесеної постанови. 

Пропозиція — зауваження громадян, у якому висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Публічна служба — діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. 

Речові докази — предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Розумний строк — найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. 

Систематизація адміністративно-правових норм — діяльність державних органів або громадських об'єднань, окремих громадян, спрямована на впорядкування адміністративного законодавства. 

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. 

Спеціаліст — особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Може бути залучений до участі в адміністративному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Допомога технічного характеру, надана спеціалістом під час вчинення процесуальних дій, не замінює висновку експерта. Спеціаліст зобов'язаний прибути за викликом суду, відповідати на поставлені судом питання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати судові технічну допомогу. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.

Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) — переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 

Суб'єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 

Ухвала — письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також розглядаються вимоги апеляційної чи касаційної скарги. 

Штраф — грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України. 

Юридичні гарантії — сукупність закріплених в адміністративно-правових нормах засобів (умов, способів), а також організаційно-правова діяльність з їх застосування, спрямована на забезпечення безперешкодної реалізації і всебічної охорони суб'єктивних прав громадян.