Порушення прав людини дріб’язковими не бувають

9 червня інформаційний відділ РОГО «Комітет виборців України» поширив через ЗМІ історію під назвою«Рівнянка довела в суді, що облводоканал неправомірно нарахував борг». В ній, зокрема, розповідалося, що мешканка Рівного цілком законно довела в Апеляційному суді те, що комунальне підприємство «Рівнеоблводоканал» неправомірно перенесло заборгованість з водопостачання та водовідведення з одного особового рахунку на інший.

За кілька днів у деяких ЗМІ з'явилося повідомлення-відповідь підприємства на цю історію. Окрім висловлення своєї юридичної позиції на ситуацію, в повідомленні від імені юрисконсульта Рівнеоблводоканалу О. Шепелюк також зазначалися і закиди до організації, що «фактичною метою громадської організації стає намагання підняти свій рейтинг шляхом дріб'язкового самопіару та загравання на інтересах недобросовісних споживачів».

Оскільки наведена позиція є, як мінімум, некоректною і неетичною по відношенню до організації та по суті виглядає як намагання підприємства виправдати свою позицію, то вважаємо за необхідне публічно відповісти.

Перш за все, наша організація завжди намагалася захищати інтереси простих людей, права яких порушуються органами влади, великими підприємствами-монополістами, іншими структурами й особами, які наділені певними владними повноваженнями. Адже, якщо, наприклад, у цій ситуації тисяча гривень для великого підприємства видається «дріб'язковою» сумою, то для більшості громадян - це досить суттєва цифра. Якщо велике підприємство має змогу оплачувати послуги юриста задля відстоювання своїх інтересів, то для багатьох людей витрати на кваліфікованих фахівців з юриспруденції є також значними і часто недоступними.

Варто додати, за весь час свого існування організація неодноразово безоплатно допомагала простим людям відстоювати свої права, в тому числі в боротьбі з підприємствами-монополістами, які або нараховували споживачам неіснуючі борги, абонеякісно надавали послуги, або незаконно не видавали довідок у зв'язку з боргами та інше. Такими методами підприємства, що надають населенню послуги, часто нібито «цивілізовано» боролися із боржниками.

Ми ніколи не захищали інтереси злісних неплатників за надані їм послуги. Навпаки, ми повністю підтримуємо тезу про те, що «оплата за комунальні послуги є обов'язковим атрибутом цивілізованого суспільства». Однак, також хочемо нагадати іншу не менш важливу ознаку цивілізованості сучасного соціуму - дії суб'єкта владних повноважень повинні відповідати Закону! Крім того, хочемо нагадати підприємству норму статтю 3 Конституції України, згідно з якою Людина визнається найвищою соціальною цінністю. І це повинен розуміти кожен у нашій державі чиновник або працівник підприємства-монополіста, котрий «має самоповагу та елементарні поняття про справедливість».

Тож, якщо підприємство вирішило боротися зі своїм боржником, то повинно це робити лише в правовому полі і на основні чинного законодавства. А в даній ситуації на сьогодні правоту споживача підтвердив суд апеляційної інстанції. Погодьтеся, не так багато випадків, особливо за останні кілька років, коли суди ставали на сторону простих громадян, а не великих підприємств. Тим не менш, на сьогодні підприємство має право продовжувати доводити свою правоту в судових інстанціях. І це також є цілком законно та цивілізовано.

Висвітлюючи через ЗМІ подібні приклади успішної боротьби простих людей з такими підприємствами, наша організація не має на меті заохочувати практику навмисної несплати споживачами за якісно (!) надані їм послуги. Ми аж ніяк не потребуємо «підняти свій рейтинг шляхом дріб'язкового самопіару та загравання на інтересах недобросовісних споживачів». Тим більше, що таку допомогу надаємо громадянам безоплатно.

Головні цілі таких повідомлень - це, по-перше, спонукати людей відстоювати свої права, якщо вони неправомірно порушуються. А по-друге, впливати та змінювати неправову поведінку суб'єктів владних повноважень, у тому числі підприємств-монополістів.

Підготовлене нами повідомлення про те, що Рівнеоблводоканал не має законних підстав переносити заборгованість з водопостачання та водовідведення з одного особового рахунку на інший, було написане на основі судового рішення. Сподіваємося, що остаточну крапку в цій історії цілком об'єктивно поставлять у суді.

І наостанок рекомендуємо підприємству переглянути та змінити ставлення до своїх клієнтів, у першу чергу як до людей, а не просто платників за послуги. Позиція нашої організації в таких випадках залишається чіткою, послідовною і незмінною. Юридичне обґрунтування цієї ситуації подаємо нижче.

 

Юридичне обґрунтування ситуації
Так, підприємство звернулося в суд з позовом до Споживача. Однак, якщо подивитися уважно зміст позовної заяви, то можна побачити, що про борг, який виник за старою адресою (далі Адреса 1), і його перенесення на діючу адресу Споживача (Адреса 2), в ньому не говориться ані слова. І про те, що стягується саме борг з Адреси 1 - теж нічого.

Якщо коротко, то в позові підприємства зазначено, що Споживач проживає за Адресою 2, йому присвоєно особовий рахунок N, між Споживачем та Водопостачальною організацією виникли договірні зобов'язання. Водоканал послуги надавав вчасно, якісно, а Споживач несвоєчасно та не в повному розмірі виконував свої зобов'язання по оплаті фактично отриманих послуг.

І от на підставі положень Цивільного кодексу України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Закону «Про житлово-комунальні послуги», Водного кодексу України, Закону «Про питну воду і водопостачання» підприємство просило суд стягнути борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 994,06 грн. і 229,40 грн. судового збору. Позивач зазначає, що звертався вже в суд з цього питання із заявою про видачу судового наказу, але отримав відмову (до речі, заява про видачу судового наказу теж стосувалася стягнення боргу, що нібито виник за Адресою 2).

До позову Позивач додав розрахунок боргу, Довідку оборотів, з яких видно, що борг (початковий його розмір 1017,85 грн.) за Адресою 2 «виник» в травні 2013 року внаслідок «ручної корекції». Позивач не вказує, за який конкретно період часу дана заборгованість виникла та на який показник лічильника. Водночас, на запит Споживача підприємство повідомило, що цей борг утворився внаслідок його перенесення з Адреси 1.

Оскільки споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, з розрахунку боргу було видно, що громадянка справно вносила плату за ОТРИМАНІ послуги, а перенесення боргу з однієї адресу на іншу не передбачено чинним законодавством України. Тому організація допомогла написати заперечення на позовну заяву.

17 березня 2014 року суд першої інстанції виніс рішення, яким стягнув борг та судовий збір із Споживача. З рішення видно, що предметом розгляду справи вже є борг за Адресою 1, підстави стягнення боргу зовсім інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві підприємства. Це при тому, що Позивач своїх предмету і підстав позову в ході розгляду справи не змінював.

Вважаючи рішення незаконним та необґрунтованим, було складено апеляційну скаргу. В результаті Апеляційний суд Рівненської області скасував рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалив нове рішення, яким відмовив Позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Суд встановив, що Позивач у ході розгляду справи судом першої інстанції подавав лише заяву про зменшення позовних вимог. Окремо позовні вимоги про стягнення із Споживача заборгованості за надані послуги, які були надані за Адресою 1, не подавав.

Крім того, Суд у рішенні вказує, що Позивач, як при зверненні до суду з позовом, так і під час розгляду справи не вказав правову підставу, відповідно до якої було перенесено борг з особового рахунку за Адресою 1 на особовий рахунок за Адресою 2. Не передбачено таке перенесення боргу ні Законом «Про житлово-комунальні послуги», ні Законом «Про питну воду і водопостачання», ні Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

В рішенні, яке набрало своєю законної сили з моменту його проголошення (28.05.2014 р.), зазначено: з огляду на те, що заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 949,67 грн. по особовому рахунку за Адресою2 відсутня.

Саме на підставі вищевказаного суд відмовив у стягненні боргу зі Споживача. А отже, рівнянка ДІЙСНО довела, що Рівнеоблводоканал неправомірно нарахував їй борг.

 

На додаток

Минулого року Споживач відчужив квартиру за Адресою 1, у якій ніколи не проживав, оскільки придбав її одразу після будівництва, тому вона вимагала чималих робіт для пристосування її для повноцінного проживання сім'ї Споживача. Водою Споживач не користувався, лічильники, що встановлені в квартирі та опломбовані, мали нульові показники.

Однак, нові власники квартири за Адресою 1 стикнулися з проблемою, яка полягала в тому, що на особовому рахунку з послуг водопостачання та водовідведення за вказаною квартирою рахувалася заборгованість. Про цей борг стало відомо лише тоді, коли вони звернулися для переоформлення на себе особового рахунку.

Як виявилося, водопостачальник нарахував борг не на показники лічильника, а за нормами споживання води, оскільки вважав, що покази лічильника не підлягають врахуванню через не проведення повірки лічильника.

Детальну юридичну консультацію з цього приводу можна знайти тут і тут.