цивільний шлюб - спадкування

Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка й чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності жінки й чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім’єю застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя. Йдеться про підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, здійснення подружжям цього права, особливості поділу такого майна та ін. Таким чином, законодавець майже прирівняв майновий правовий статус «законного» та «цивільного» шлюбу. Щодо поділу майна За необхідності поділу майна, яке було нажите особами під час проживання однією сім’єю без шлюбу, чоловік і жінка мають право поділити майно за взаємною згодою, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору або, при недосягненні згоди, звернутися до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю й поділ такого майна. У другому випадку необхідно довести, що особи у певний проміжок часу проживали сім’єю й набули в цей час майно, яке вони бажають поділити. Досить поширена ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном, тобто факт проживання сім’єю не визначений, статус майна – приватна власність особи, яка є набувачем майна. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе в судовому порядку, що воно є спільним. При укладенні однією з осіб, що проживали сім’єю, стосовно спільного майна договору, який потребує нотаріального посвідчення або державної реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, але й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується). Слід розуміти, що незважаючи на майже однакові підходи до визначення правових режимів майна набутого під час шлюбу й при проживанні однією сім’єю, законодавець все ж не ототожнює ці категорії. Щодо спадкових відносин Надання фактичному подружжю таких самих прав, як і зареєстрованому, означало б дискримінацію шлюбу, позбавляло б сенсу його оформлення. Саме таким випадком є повне розмежування ЦК України шлюбу й факту проживання однією сім’єю при вирішенні питань спадкового права (Книга шоста ЦК України). Як відомо, спадкування в Україні здійснюється за заповітом і за законом. Заповіт – досить універсальний спосіб вирішення особою долі свого майна. Проте в нашій країні складання заповіту не є поширеним явищем, тому в більшості випадків спадкування здійснюється саме за законом. Спадкування за законом реалізується на засадах черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування при відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. ЦК України визначено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця й народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив спадкодавця, і батьки. Звертаємо увагу, що проживання однією сім’єю жінки й чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу (п. 21 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику в справах про спадкування»). Тобто один із подружжя визнається спадкоємцем за законом, лише якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі з померлою особою, причому правове значення тут має факт перебування в зареєстрованому шлюбі, а не наявність фактичних шлюбних відносин. Особу, яка проживала з померлим однією сім’єю, законодавцем віднесено аж до четвертої черги спадкоємців за законом. Причому щоб потрапити до четвертої черги спадкування, обов’язковим є ще й проживання із спадкодавцем сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини. За таких умов, зрозуміло, отримати спадщину, перебуваючи в четвертій черзі, можна лише за умови відсутності спадкоємців попередніх черг (тобто за відсутності у померлого дітей, батьків, братів, сестер, офіційної дружини, баби, діда, дядька, тітки), що буває досить рідко. Що ж у такому випадку робити особі, яка тривалий час (іноді десятки років) жила однією сім’єю разом із спадкодавцем, спільною працею набувала з ним майно? Практика свідчить, що в будь-якому випадку особі, яка проживала з померлим в фактичних шлюбних відносинах, необхідно активно, без жодних зволікань брати ситуацію в свої руки. Необхідно розуміти, що все майно, яке набуте за час фактичного проживання й зареєстроване за спадкодавцем, переходить до складу спадщини. Тобто спадкоємці померлого мають право в шестимісячний строк від дня відкриття спадщини (день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою) прийняти цю спадщину. Перш за все, необхідно скористатися положеннями ст. 74 СК України, що визначає право спільної сумісної власності чоловіка й жінки на майно, що набуте ними за час проживання однією сім’єю, без реєстрації шлюбу. Яким чином це зробити? Судові баталії Має сенс звернутися до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із спадкового майна. Відповідачами такого позову мають виступати спадкоємці померлого, оскільки спірні правовідносини щодо спадкового майна виникають між позивачем і цими особами. Як видно з назви позовної заяви, вона містить досить широке коло позовних вимог, що зазвичай ускладнює розгляд справи. Кожну позовну вимогу необхідно довести в суді. Доказами проживання однією сім’єю можуть бути: довідки ЖЕО, реєстраційний запис у паспорті, показання свідків, які можуть підтвердити факт спільного проживання, переписка й інше. Після встановлення факту проживання однією сім’єю необхідно довести, що саме в період такого проживання було набуте майно, яке увійшло до спадкового. Слід зазначити, що інколи трапляються ситуації, коли суддя, який прийняв позов до свого провадження, повертає позовну заяву позивачеві. Підставою для повернення заяви, судді, зазвичай, визнають наявність в позовній заяві вимог окремого й позовного провадження, які не можуть розглядатися судом в одному провадженні. Дійсно, статтями 234 та 256 ЦПК України визначено, що факт проживання однією сім’єю чоловіка й жінки без шлюбу розглядається в порядку окремого провадження. Проте слід звернути увагу на постанову Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», якою визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право. Така позиція підтверджується також постановою Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Таким чином, якщо встановлення факту проживання однією сім’єю може вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб (така ситуація має місце завжди, якщо у спадкодавця є спадкоємці першої, другої або третьої черги), то справа має розглядатися в позовному провадженні. Слід пам’ятати, що реалізація права власності на частку в майні, що набуте за час проживання однією сім’єю чоловіка й жінки в разі смерті одного з них, не позбавляє другого права на спадкування за законом. У деяких випадках доцільно скористатися положеннями ч. 2 ст. 1259 ЦК України, яка визначає можливість спадкоємця за законом наступних черг (у нашому випадку – четвертої черги) за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Реалізація такого права можлива за умови, що особа, яка бажає змінити черговість одержання права на спадкування, протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Тобто якщо спадкоємець четвертої черги може довести, по-перше, що спадкодавець хворів на тяжку хворобу, був похилого віку або скалічений, тобто у безпорадному стані, по-друге, спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, то є сенс звернутися до суду з позовною заявою про зміну черговості отримання права на спадкування. При цьому під поняттям «опікування» слід розуміти надання звичайної допомоги: прибирання квартири, прання речей, приготування їжі. Під матеріальним забезпеченням розуміється оплата комунальних послуг, придбання ліків, особистих речей для хворого. Поняття «тривалий час» є оціночним, тому його зміст буде вирішуватися в кожному конкретному випадку судом. Таким чином, проживання чоловіка й жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу створює досить суттєві проблеми при реалізації права власності на частку в майні, яке є об’єктом спільної сумісної власності фактичного подружжя. Ще більше проблем виникає у випадку смерті одного з них. Єдиною передумовою ефективної реалізації такого права є знання відповідного законодавства і вміння ці знання втілювати на практиці.