Запис у трудову книжку

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність суб'єктів господарювання (підприємців) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. За такої діяльності громадянин-підприємець ні з ким не перебуває в трудових відносинах, і це означає, що трудова книжка на нього не ведеться, оскільки ведення трудових книжок передбачено на працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях або у фізичної особи на умовах трудового договору (ст.48 Кодексу Законів України про працю).
Згідно з п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і період, упродовж якого фізична особа провадила підприємницьку діяльність, зараховується до страхового стажу, потрібного для призначення відповідного виду пенсії.
Для підтвердження права застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням органами Пенсійного фонду видається страхове свідоцтво, яке є єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до Порядку видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 р. №1306.