Право на земельну ділянку

Земельний Кодекс України до осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі, відносить працівників освіти, охорони здоров'я, культури, побутового обслуговування, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, рад та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонерів, які працювали у цих сферах. Питання набуття права на земельні ділянки працівниками соціальної сфери села та пенсіонерами з їх числа регулювалися, крім Земельного Кодексу, указами Президента «Про додаткові заходи щодо задоволення потреб громадян у земельних ділянках» від 28 червня 1999 р., «Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» від 12.04.2000 р., «Про першочергові заходи щодо підтрим¬ки розвитку соціальної сфери села» від 15.07.2002 р. Цими актами передбачалося, що земельні ділянки можуть бути передані у власність громадянам, які належать до категорії праців¬ників соціальної сфери, за умови, що їм не передано у приват¬ну власність земельні ділянки для ведення ОСГ. Земельні ділянки сільськогосподарського призна¬ення можуть надаватися працівникам соціальної сфери села у власність і в користування, зокрема для ведення ОСГ, садівництва, сіножатей та випасання худоби, городництва.
Однак на підставі Указу Президента України від 20 липня 2007 р. втратили чинність Укази від 28.06.1999 р. та 12.04.2000 р.
На сьогодні нормою, яка визначає особливості набуття права власності на земельні ділянки працівниками соціальної сфери є ст.25 Земельного Кодексу України «Приватизація земель державних і комунальних сільськогсоподарських підприємств. Установ та організацій». До цих осіб вона відносить працівників державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерів з їх числа.
Таким чином, на сьогодні працівники торгівлі можуть отримати земельні ділянки на загальних підставах, визначених законодавством.