Українська реформаторська традиція полягає у витрачанні грошей, що не дає жодного позитивного результату

Середа, Вересень 26, 2018 - 10:34

Судово-правова реформа триває з 1992 року. Легіони реформаторів змінювали один одного, проте хура українського правосуддя й досі там: у хаосі й протиріччях, протистоянні видів юрисдикції, боротьбі за міфічне верховенство права. Бо судова реформа в Україні нескінченна в часі й безглузда за суттю.

Кількість, якість, швидкість, вартість

Усяка людська діяльність, у тому числі судочинство, оцінюється за чотирма основними показниками: кількістю, якістю, швидкістю (строками) та вартістю (ціною). Решта є або складовими частинами

названих, або їх наслідками.

Наприклад, утвердження верховенства права є складовою якості судочинства, а довіра до судів — наслідком усіх названих показників. Метою будь-якої реформи, у тому числі й судової, повинне бути покращення кожного з них.

Кількісних критеріїв, що характеризують судочинство, три: чисельність справ і матеріалів, що надходять, кількість фактично розглянутих справ і матеріалів та чисельність суддів, які цю роботу виконують. Перший залежить від якості правового регулювання тих чи інших суспільних відносин. Тобто що недолугішим буде законодавство, то більше справ надходитиме до судів.

У 2007 році в судах України перебувало 8,7 млн справ і матеріалів, приблизно стільки ж, скільки в судах Китаю. У 2016-му ця цифра скоротилася до майже 4 млн, тобто нібито стало краще. Але ніхто ніколи не вивчав питання оптимальної чисельності справ, не аналізував причин збільшення чи зменшення цього показника.

Якість роботи визначається передусім кількістю скасованих (змінених) рішень. Так, у 2016 році в порядку цивільного судочинства місцевими загальними судами розглянуто 964 тис. справ і матеріалів. З них суди апеляційної інстанції скасували 33 тис. рішень, касаційної — ще 5,2 тис.

Багато це чи мало? Напевне, у 4—5 разів більше від допустимого, якщо взагалі можна говорити про якусь допустимість. Але мова не про це.

Кожен з наведених показників, за винятком вартості розгляду справи, що нікого не цікавить, визначається за кожне півріччя щодо кожної з чотирьох видів юрисдикції. І саме за цими ознаками можна помітити якісь зміни. Але конкретика, знову ж таки, нікого не цікавить.

Детальніше